ВО "Свобода"

ENG

10 листопада 2010
Звернення ветеранів Другої Світової війни та мешканців області до Миколаївської "Свободи"
Звернення ветеранів Другої Світової війни та мешканців області до Миколаївської "Свободи"

До вас звертаються мешканці та ветерани Другої Світової війни на підтримку вашої позиції щодо підняття 8-9 травня ц.р. червоних прапорів з радянською символікою. Для нас ці прапори є символами тоталітаризму та більшовицької окупації, яка розпочалася в 1917 році нападом військ більшовицької Росії на УНР (Українську Народну Республіку), продовжилась окупацією, спланованим Голодомором-Геноцидом українського народу, знищенням українського селянства та інтелігенції та Другою Світовою війною, розв'язаною керівництвом СРСР разом з нацистською Німеччиною в 1939 році. Тому використання червоних прапорів ми вважаємо прямою образою наших національних почуттів та паплюженням пам'яті мільйонів українців ‒ жертв радянського окупаційного режиму.

Ми вважаємо, що 8-9 травня кожного року треба вивішувати державні синьо-жовті прапори з чорними стрічками ‒ на знак скорботи за загиблими у тій кривавій бійні, яку розв'язали більшовицький та нацистський режими.

Наприклад, я, Зелінська Аліса Петрівна, 1928 р.н., ветеран війни, учасник бойових дій, ветеран партизанського руху, кавалер ордену Партизанської Слави, в роки війни забезпечувала партизанські загони медикаментами. Кожного дня ризикувала життям, проходячи повз німецьку комендатуру з повною сумкою ліків для поранених партизан, очікуючи фашистського "хальту". Але робила це не в ім'я радянської батьківщини, а в ім'я моєї улюбленої Батьківщини, яка називалась не СРСР, а Україна. В ім'я України я страждала разом із своїм народом, ми всі боролись не за СРСР, а за вільну, незалежну Україну. Тому ми цілком підтримуємо дії ВО "Свобода", а також конкретно позов заступника голови ВО "Свобода" Миколаївської області Грудиніної Наталі до Миколаївської обласної ради про оскарження рішення облради № 18 від 23.04.09. Це рішення розколює не тільки суспільство, але і самих ветеранів, бо не всім з них червоні прапори "зігрівають серця і душі", як стверджує влада.

Насправді в нас вони викликають тільки неприємні спогади про більшовицьку окупацію. Ми вбачаємо у благоговійній пошані влади до тоталітарних радянських символів брутальне приниження і зневагу до українського народу і Української Держави. Такого світ не бачив, щоб поряд майоріли державний жовто-блакитний прапор і червоний прапор імперії, яка десятиліттями гнобила і знищувала українців.

Не червоні прапори в ці дні треба вивішувати та промови виголошувати, а приспустити державні прапори України з траурними стрічками, та прийти до кожного колишнього бійця, та подивитись, в яких умовах він живе, та запитати: "Чого потребуєш, ветеране?".

У нас один прапор ‒ синьо-жовтий державний прапор України. Тільки про нього йде мова в Конституції, до речі, основному законі України. Якщо влада живе за Конституцією і Законом, а не "по понятіям".